Як говорити з дітьми про вибухонебезпечні предмети
https://www.unicef.org/ukraine/mine-safety-for-the-family#vnpkids

Навчаємося мінної безпеки
https://www.unicef.org/ukraine/mine-safety-for-the-family

ПІДГОТОВКА ВИХОВАТЕЛЯ ДО ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ 

1.Усвідомлення мети та структури заняття

- Що конкретно діти будуть вивчати на занятті? Навіщо? Яка роль цього матеріалу  в змісті розвитку дітей дошкільного віку?

- Що я сама про цей матеріал знаю?

- З якими іншими поняттями (термінами, закономірностями) пов’язаний запропонований матеріал, із якими поняттями цей матеріал співвідноситься, на які спирається, для яких є базою? Чому саме ці поняття або знання подаються на занятті?

- Що діти вже знають, уміють, про який  матеріал дізнаються в майбутньому?

- Які знанні, вміння, навички дітей повинні бути в центрі уваги?

- На які знання, вміння треба спиратися?

- Які навчальні навички дитини необхідно врахувати під час засвоєння матеріалу?

- Можливі мовленнєві помилки дітей.

2.Складання плану (моделі) заняття

- Визначити тип, вид заняття

- Визначення конкретного об’єму нових знань, умінь і навиків для ознайомлення, викладу і формування.

- Висунути головну мету, з’ясувати другорядні цілі, визначити послідовність їх вирішення

- Визначити головні види діяльності дітей на кожному етапі заняття

- Визначити засоби, методи навчання дітей

- Дібрати засоби  та способи організації навчальної діяльності дітей

- Не забути про розвивальні та виховні завдання

3.Підготовка матеріалу

- Роздатковий, демонстраційний матеріал

- Дидактичний  матеріал

- Художнє слово

4.Продумування ходу заняття

-   Який ігровий прийом можна використати?

-   Яка мотивація буде покладена в основу діяльності дітей на занятті?

-   Яка форма організації дітей і на якому етапі заняття  буде більш доцільною? (колективна, індивідуальна)

-   Доцільність з’ясування мети заняття задля «вмикання» дітей в активну діяльність

-   Що треба зробити, щоб дошкільнята відчули, що якогось знання або вміння їм не вистачає?

-   Як треба зробити, щоб це знання або вміння дітям було «необхідним», або виникло бажання більше пізнати, зрозуміти, навчитися?

-   Як забезпечити усвідомлення дітьми успіху діяльності (колективного і власного), зміцнення впевненості у своїх можливостях, інтересу та тяги до знань, усвідомлення їх необхідності в житті і діяльності, бажання навчатися.

5.Організація  предметно-ігрового середовища

-   Що нового з’явиться в куточках предметно-ігрового середовища?

-   Як будуть задіяні  на занятті стільчики і столи?

-   Де краще розташувати ігри для діяльності по підгрупам?

-   Що приготувати в куточку образотворчої діяльності (за потребою)

ОРІЄНТОВНІ СХЕМИ ЗАНЯТЬ

CХЕМИ  ЗАНЯТЬ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ

Складання  розповідей за картинами

І. Вступна частина (сюрпризний момент, художнє  слово, розповідь).

        У вступній частині заняття доречно використовувати такі методи та прийоми:

молодшого дошкільного віку: немає необхідності проводити вступну бесіду, достатньо звернутися до власного досвіду дітей, який пов’язаний зі змістом картини. Доречно використовувати художнє слово, загадки про головних персонажів картини.

    Середня дошкільного віку: мета вступної бесіди, актуалізація набутих дітьми знань, необхідних для обговорення змісту картин. Можна використовувати звернення до колективного та власного досвіду дітей, лексично-граматичні вправи.

     Старший дошкільний віку: вступній бесіді доречно дати дітям інформацію про художника, провети узагальнюючу бесіду про пори року, життя тварин, людські стосунки.

ІІ. Основна частина (показ картини, бесіда за змістом картини, зразок розповіді вихователя – молодший та середній вік, розповіді дітей, старший вік – самостійне придумування назви картини)

       Під час основної частини дітям задають такі запитання: - про загальний зміст та характер картини - аналіз емоційного стану персонажів - естетична оцінка зображуваного - проблемні запитання. що вимагають від дітей пошуку відповіді на самій картині.

ІІІ. Заключна частина

Складання творчої розповіді на словесній основі (придумування за опорними словами)

Словесна діяльність - це спеціально організований вмотивований процес складання дитиною твору в будь-якій формі висловлювання, що відповідає певним літературним нормам.

І. Вступна частина (організаційний момент, тема,  розповідь вихователя)

ІІ. Основна частина

 Зразок опису вихователя (молодша, середня група), складають розповідь за планом чи схемою

Старша группа       (розповідь дітей)

ІІІ. Заключна частина.

Для цього вихователь може використати прийом «Прихід чарівника», «Подумай що буде далі». Такі словесні прийоми вимагають від дітей активного мовлення, логічного мислення, уміння аналізувати та узагальнювати події. Дитині можна запропонувати скласти розповідь за опорними словами , які можна спочатку уточнити. Дорослий обирає картинки, які слід використати в розповіді (6-7 слів). Цікавим є складання небилиць на основі казок, де дитині пропонується перенести героїв до нових обставин. Змінити ситуацію у знайомій казці, придумати нове закінчення казки. Можна використати складання нової казки з улюбленими героями, пригадування, в яких ще казках живе той чи інший персонаж, розповідання від першої особи.

Структура заняття:

І. Вступна частина (організаційний момен, сюрпризний момент,  художнє  слово).

ІІ. Основна частина (читання твору, пояснення значення незнайомих слів, показ ілюстрацій, бесіда за змістом художнього твору, повторне читання твору, переказ твору дітьми).

ІІІ. Заключна частина  (підсумок, оцінка діяльності дітей)

 Опис  іграшок та предметів

Описування іграшок та предметів вчить дітей виділяти найхарактерніші ознаки предметів, знаходити для опису точні слова, визначати в предметах схоже та відмінне.

Структура заняття

1.Вступна частина

(Організаційний момент, повідомлення про те, що вихователь принесла іграшки або премети; вихователь ставе мету розглянути і описати їх).

2.Основна частина

         Зразок опису іграшки або премета вихователем: молодша група  і середня групи.  

У старшій групі діти описують предмети за планом або схемою.

3.Заключна частина(підсумок заняття)

Діти описують предмети в усіх вікових групах.

У молодшій групі за допомогою вихователя. У молодшій та середній групах діти описують предмети за наявності, а у старшій ще й по пам’яті. Під час описування іграшки спочатку розглядають її, визначають деталі, якості, оволодівають відповідним словником. Потім вихователь ставить запитання щодо вигляду, якостей, дій з іграшкою. Діти підбирають слова та необхідні порівняння. На перших заняттях вихователь використовує загальний, а потім роздатковий матеріал.

"Пам'ятки для вихователів щодо забезпечення сприятливої адаптації дитини

до умов дошкільного закладу"

• приймаючи новачка, спочатку назвіться самі;

• розмовляти з дитиною треба на рівні її очей;

• поцікавтеся, як звуть дитину вдома. Індивідуалізовані звернення допомагають налагодити стосунки − немає кращої музики для лю­дини, ніж її ім'я!";

• розпитайте маму, що вміє малюк робити самостійно, але не забу­вайте і про певне "застрягання" в розвитку у стресових ситуаціях;

• поцікавтеся у батьків про індивідуальні особливості малюка (як любить засинати, що любить їсти або що категорично не їсть і обов'язково, які продукти харчування викликають алергію);

• упродовж перших 3-5 тижнів перебування у дитячому садку варто зберігати "домашні" звички дитини;

• у групі новачків обов'язковим є називання наступних подій-пе­реходів від одного режимного процесу до іншого;

• забезпечте вільний режим перебування дитини в дитячому садку (довільний час приходу в групу, додаткові вихідні дні тощо);

• основне завдання вихователя − заслужити довіру малюка.

Дотримання правил прийому новачків педагогами всіх категорій до­зволить встановити довірливі стосунки з дитиною і її сім'єю та зберегти здоров'я малюка у цей період, що є головним завданням і окремого пе­дагога і дошкільної установи загалом. Оскільки навіть такий складний період, як входження малюка у нову ситуацію життєдіяльності, не має негативно позначатися на його розвиткові.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ СЮЖЕТНО – РОЛЬОВИХ ІГОР

Cюжетно-рольова гра – провідна діяльність дошкільників, яка задовольняє вікові потреби дітей та допомагає оволодіти знаннями і вміннями. У грі починається моральний та розумовий розвиток дитини, а головне – становлення особистості.

Відомі два джерела, які живлять дитячі задуми, спонукають реалізувати їх у грі.

Перше – явища і події навколишньої дійсності, які випадково спостерігають діти і які викликають у них інтерес.

Друге – продумана, послідовна організація дорослими доступних, цікавих вражень, що можуть збагачувати зміст гри.

Комплексний метод керівництва ігровою діяльністю передбачає два основних етапи:

1. Виникнення гри на основі вражень дітей у процесі ознайомлення із суспільними явищами, поглиблення і розвиток її за допомогою іграшок та замінників.

2. Активізація педагогічно доцільного змісту ігор – знань, моральних уявлень, творчості, самостійності – за допомогою рольового спілкування вихователя з дітьми, введення правил колективної гри.

Для забезпечення правильної організації та проведення сюжетно-рольової гри, необхідні:

- чіткість та послідовність планування навчально-виховної роботи з керівництва творчими іграми;

- зв’язок між навчанням на заняттях, творчими іграми та працею, спрямованими на задоволення потреби гри;

- складання перспективного планування підготовки сюжетно-рольових ігор на рік;

- конкретизація ігрової ситуації, безпосередньо вихователем у період гри, спираючись на знання та вікові особливості дітей, конкретну ситуацію, досвід, такт, педагогічну майстерність.

І. Вимоги до гри:

- кожна дитина повинна вміти виконувати будь-яку роль тієї чи іншої гри (мінятися ролями);

- вживати ввічливі слова – необхідна умова культури спілкування;

- включати в сюжетно-рольові ігри лічбу та вимір, переходячи від конкретних форм до більш абстрактних;

- ігровий матеріал має бути привабливий і розміщений у доступних для дітей місцях.

ІІ. Керівництво вихователя грою:

- знати психологічні та вікові особливості дітей дошкільного віку, індивідуальні – кожної дитини;

- завойовувати довіру у вихованців, розуміти ігрові задуми дітей, їх переживання, вміти встановлювати з ними дружні контакти;

- вміти пробудити у дитини інтерес, цікавість до гри, бажання гратися в колективі однолітків;

- добре знати структуру рольової гри, її чотири компоненти (розподіл ролей, ігрові дії ролей, ігрове застосування предметів та їх умовну заміну іншими предметами, стосунки між гравцями);

- проводити роботу з дітьми по ознайомленню з навколишнім життям, працею дорослих у різних сферах, щоб діти мали певні конкретні знання про навколишню дійсність, які б вони могли використати в грі;

- розвивати в процесі гри у дошкільників творчість, фантазію, уяву, використовуючи різноманітні прийоми: запитання, заохочення, репліку, вказівку, оцінку окремих персонажів, тощо;

- тримати в полі зору всіх учасників гри, а часом самому бути її учасником (з молодшими гратися разом, у старших дошкільників розвивати самостійність, цілеспрямованість, наполегливість);

- сприяти організації дитячого колективу у грі, вихованню дружніх почуттів, позитивних моральних якостей.