Порядок прийняття до дошкільного навчального закладу регулюється відповідними нормативно-правовими документами. Зокрема, ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначає, що прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров’я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом.

Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичне щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні захворювання або бактеріоносіями. Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.

Підписуючи письмову відмову про щеплення дитини, мало хто з батьків знає про наслідки відмови від планових щеплень (ПЩ). Якщо батьки безпідставно відмовляються від щеплень своєї дитини, вони беруть на себе велику відповідальність та повинні вирішувати, яким чином їх дитина має отримати освіту, оскільки ми живемо у правовій державі із затвердженими законами.

Які щеплення входять до українського календаря щеплень?

Туберкульоз 3-7 день, 7, 14 років

Гепатит В 1 день, 1 міс., 6 міс.

Дифтерія 3, 4, 5, 18 міс., 6, 14, 18 років, далі кожні 10 років

Кашлюк 3, 4, 5, 18 міс.

Правець 3, 4, 5, 18 міс., 6, 14, 18 років, далі кожні 10 років

Поліомієліт - инактивированная (нежива) вакцина: 3,4 міс.;

оральная (жива) вакцина: 5, 18 міс., 6, 14 років

Гемофільна інфекція 3, 4, 5, 18 міс.

Кір 12 міс., 6 років

Краснуха 12 міс., 6 років, 15 років (дівчата)

Паротит (свинка) 12 міс., 6 років, 15 років (хлопці

Поради для батьків

Імунітет дитини та дитячий садок - як припинити низку хвороб?

Багато батьків і педіатрів вважають, що низка дитячих хвороб є невід’ємною частиною процесу адаптації дитини в дитячому саду.Більшість батьків цікавить питання про те, чи можна вийти із замкнутого кола і що необхідно зробити для того, щоб дитина хворіла менше?

Часті хвороби малюка в дитячому садку пов’язані, в першу чергу, зі зміною способу життя дитини,а також із зустріччю дитини з безліччю вірусів і інфекцій, які є невід’ємною частиною дитячогоколективу. Постійні захворювання дитини можуть бути пов’язані зі станом психоемоційного напруження під час адаптації до дитячого саду. Особливо страждає від цього імунітет малюка, оскільки частина його захисних сил йде на адаптацію до нових умов проживання. Так як захисних  сил проти вірусів та інфекцій стає істотно менше, то це призводить до зниження імунітету, при цьом; сприйнятливість організму до нових вірусів і бактерій помітно збільшується. У більшості випадків, якщо в групу дітей протягом півроку не приводять нових діток, то всі діти в  групі, «помінявшись» вірусами і перехворівши, як правило, запасаються імунітетом від цих захворювань і хворіти перестають. Багато педіатрів та імунологів дотримуються думки, що до тих пір, поки дитина не перехворіє  потрібну кількість часу потрібного кількістю хвороб і не напрацює свій імунітет, низку захворювань  у дитячому садку зупинити практично неможливо.Багато батьків, яких замучили часті захворювання дитини, просто перестають водити його вдитячий садок. Але це не завжди правильне рішення в такому випадку, оскільки в майбутньому, прийшовши до школи, дитина також буде хворіти. Безумовно, в 6 або 7 років захворювання будуть  не такими тривалими і важкими, як в 3 роки, так як першокласник уже має більш зміцнілий імунітет. Для того, щоб організм і імунна система дитини відновилися, після хвороби має пройти якийсь час. Але, на превеликий жаль, у більшості батьків немає можливості сидіти з дитиною вдома на тривалихлікарняних, тому вони поспішають вийти на роботу і відвести дитину в дитячий сад, як тільки його стан поліпшується.

Дуже часто відбувається так, що дитина, не встигнувши і пару днів походити в садок, відразу ж хворіє знову. У деяких випадках забрати дитину на деякий час (наприклад, на півроку) з дитячого саду має сенс для того, щоб імунна система відпочила і змогла в майбутньому успішно справлятися зі своїм завданням.

Ще одним способом перервати низку хвороб дитини в дитячому саду є візит до імунолога. Доктор  направить дитини на проведення комплексної імунограми, завдяки якій зможе визначити, яка ланка  імунітету страждає. За результатами обстеження дитині призначається спеціальнаиммуностимуляция.На жаль, дуже часто мами, не звернувшись до фахівця, а скориставшись порадою подруг або знайомих, починають самостійно давати дитині імуностимулятори.У більшості випадків, таке самолікування не приносить ніякого ефекту, а може навіть погіршити  ситуацію. Це пов’язано з тим, що якщо в період прийому неправильно підібраних імуномодуляторів  дитина зустрінеться з якоюсь інфекцією, то захищатися імунітету буде нічим, і нове захворювання буде мати достатньо важкий перебіг.Багато препаратів для зміцнення імунітету можна приймати тільки через пару тижнів після перенесеної хвороби і лише за призначенням лікаря.

У деяких випадках для зміцнення імунітету дитини в дитячому саду допомагають гартуючі процедури, правильний режим дня і повноцінне вітамінізоване харчування. Також дуже добре допомагає дотримання правил особистої гігієни та постійне миття рук з милом після відвідування туалету, після вулиці і перед їжею. Крім цього, необхідно промивати носоглотку дитини сольовими  розчинами після повернення з дитячого саду. Під час спалаху захворюваності в осінньо-зимовий  період необхідно звести до мінімуму перебування дитини в місцях скупчення людей. Повністю  виключити хвороби малюка ці заходи не в силі, але вони можуть допомогти їх мінімізувати.

Туберкульоз і його профілактика

В наш час захворюваність на туберкульоз почала зростати, створюючи нагальну проблему для людства.

Туберкульоз - інфекційна хвороба, перебіг якої характеризується переважни ураженням органів дихання та явищами загальної інтоксикації. Ця хвороба вражає людей не залежно від віку, статі та соціального становища, а також тварин та птахів.Хвороба може набувати хронічного перебігу з періодичними загостреннями, а також вражати всі органи та системи, за винятком волосся та нігтів.

Зараження відбувається повітряно-краплинним шляхом під час спілкування з хворим на туберкульоз або при вживанні продуктів від хворих на туберкульоз тварин (м'ясо, молоко, сир, яйця). Мікобактерії можуть потрапити в організм з пилом, через спільний з хворим посуд, предмети вжитку.

Фактори, які сприяють захворюванню на туберкульоз:

  • захворювання, які призводять або супроводжуються зниженням імунітету (цукровий діабет, гормонозалежні захворювання, виразкова хвороба, наркомані: та алкоголізм, психічні захворювання, ВІЛ-інфікування, хронічні неспецифічні захворювання легень);
  • неповноцінне харчування;
  • стресові ситуації;
  • паління;
  • соціальна дезадаптація.

Симптоми туберкульозу: тривалий (більше 3-х тижнів) кашель з виділенням харкотиння або без нього, тривале підвищення температури тіла (частіше до 37.5), зниження апетиту та втрата ваги, швидка втомлюваність, підвищена пітливість (особливо в ночі), підвищена збудливість, дратівливість, біль у груднів клітці, задишка.

Щоб уберегтися від туберкульозу:

·               намагайтеся вести здоровий спосіб життя (регулярно відпочивайте, не паліть і не зловживайте алкоголем);

·               докладіть зусиль, щоб харчування вашої родини було якомога повно ціннішим;

·               проводьте систематичне прибирання житла, провітрюйте його, не допускайте накопичення пилу;

·               регулярно, не рідше 1 разу в рік, проходьте флюорографічне обстеження органів грудної клітки (для дорослих);

·               слідкуйте за своєчасним проведенням туберкул і нодіа гностики у дітей та її результатами;

·               стежте за обов'язковим щепленням вакциною БЦЖ дітей (при відсутності протипоказань).

Хвороба завжди приходить несподівано, однак не варто піддаватись відчаю. Ваша доля - у ваших руках. Ваше бажання одужати, дисциплінованість у виконанні призначень лікаря, дотримуванні здорового способу життя допоможе вийти переможцем з хвороби.

 

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ГОСТРИХ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ.

Шановні батьки!

Щоб уберегти ваші родини від таких поширених та небезпечних захворювань, як гострі кишкові інфекції (ГКІ), слід виховувати санітарно гігієнічні навички у сім’ї та змалку привчати дітей до особистої гігієни.

Гострі кишкові інфекції - це група гострих інфекційних хвороб, що характеризуються ураженням шлункового-кишкового тракту з порушенням водно - мінерального обміну, загальною інтоксикацією.

Щоб уникнути ГКІ, після прогулянки, перед приготуванням їжі, у процесі готування та перед їдою слід ретельно мити руки з милом.

Слід регулярно підстригати нігті собі і дитині. Довгі нігті, а також прикраси на руках знижують ефективність миття рук. Це особливо важливо для профілактики ГКІ у дітей раннього віку, до організму яких збудники інфекцій найчастіше потрапляють саме контактно - побутовим шляхом.

Якщо ваша дитина гризе нігті, смокче пальці чи слинить їх, варто відучити її від таких шкідливих звичок.

Для новонароджених та немовлят найнадійнішим способом профілактики ГКІ є грудне вигодовування. Якщо дитину годують штучними сумішами, їх слід готувати безпосередньо перед їдою та у кожному разі не зберігати до наступного годування.

Не варто вживати продукти сумнівної якості. Купуючи продукти на ринку, слід звернути увагу на умови їх зберігання. Особливо небезпечними є продукти, куплені у місцях стихійної торгівлі.

Ліпше вживати пастеризовані молочні продукти. Не слід вживати сире молоко та кисле молоко, приготоване у домашніх умовах.

Для приготування страв та напоїв слід використовувати лише свіжі, неушкоджені та ретельно очищені продукти, чистий посуд тощо. Наприклад, приготований сік слід вживати одразу та не зберігати до наступного годування.

Особливу увагу слід приділяти безпеці продуктів харчування, адже чимало з них ми вживаємо сирими. Перед вживанням сирих овочів, фруктів і ягід слід ретельно вимити їх проточною питною водою, а потім обдати окропом.

Готуючи їжу, варто пам’ятати що сирі продукти, зокрема птиця, м’ясо, риба, молоко тощо, часто заражені збудниками ГКІ. Запорукою їх знищення є ретельне кулінарне оброблення - температура продукту під час оброблення має становити 100°С. Заморожені м’ясо, риба, птиця мають повністю відтанути перед кулінарним обробленням.

Готові страви бажано вживати одразу після приготування. Страви кімнатної температури, які до того ж зберігаються без дотримання належних умов, є ідеальним середовищем для розмноження мікроорганізмів.

Якщо ви готуєте із запасом чи у вас залишилася частина страви, слід пам'ятати, що готові страви мають зберігатися або гарячими ( при температурі приблизно 60°С чи вище ), або холодними ( при температурі приблизно 10°С чи нижче ). Це вкрай важливо, якщо ви плануєте зберігати страву 4-5 годин або більше.

Не варто водночас зберігати у холодильнику багато теплих страв, оскільки це уповільнює їх охолодження. Якщо всередині готової страви довго зберігається тепло ( температура вище 10°С ), мікроорганізми виживають і швидко розмножуються, що може зашкодити вашому здоров’ю та здоров’ю дитини.

Розігрівати заздалегідь приготовані страви варто при температурі не нижче 100°С. Це надійний спосіб уберегтися від мікроорганізмів, які могли розмножуватися в їжі у процесі її зберігання (правильне зберігання готових страв пригнічує розмноження хвороботворних мікроорганізмів, але не знищує їх повністю).

Не слід зберігати готові страви поряд із сирими продуктами, щоб уникнути небезпеки перехресного зараження. Збудники ГКІ, які містяться у сирих продуктах, можуть потрапити на готові страви при безпосередньому контакті. Таке перехресне зараження називають видимим. Також розрізняють приховане перехресне зараження, коли збудники ГКІ потрапляють на готові страви через кухонне приладдя, поверхні тощо.

Якщо на ваших руках є порізи чи дрібні рани, їх слід забинтувати чи заклеїти бактерицидним пластиром, перш ніж готувати їжу.

Зберігати продукти харчування слід якомога далі від хатніх тварин, оскільки вини також можуть бути джерелом збудників інфекцій. Для надійнішого захисту зберігайте продукти в ємностях, які щільно закриваються.

Слід завжди зберігати продукти харчування, дотримуючись умов і термінів придатності, що вказані на упаковці.

Варто пам’ятати про чистоту на кухні. На поверхнях для приготування їжі не має бути бруду, пилу, плям. Рушники для витирання та миття посуду слід щодня змінювати.

Для пиття та приготування їжі слід використовувати воду тільки гарантованої якості. Якщо у вас є сумніви щодо її характеристик, ліпше додатково прокип’ятити воду, аби попередити ризик зараження.

Як запобігти харчовим отруєнням

Щоб запобігти інфекційним захворюванням та харчовим отруєнням, дотримуйтесь таких простих правил:

Ретельно мийте усі овочі і фрукти перед тим, як подавати до столу сирими.

Прищеплюйте дитині любов до чистоти. Привчайте її мити руки з милом перед вживанням їжі, після відвідування туалету, повернення з прогулянки.

Мийте руки з милом перед приготуванням їжі.

Не зберігайте разом продукти, що їдять сирими, і ті, що підлягають кулінарній обробці.

Ніколи не кладіть бутерброди, пиріжки, сир, ковбасу, печиво у пакет, де побували овочі, фрукти, ягоди чи яйця, навіть якщо цей пакет здається абсолютно чистим.

Дбайте про те, щоб їжа для дитини була щойно приготованою, свіжою. Не готуйте їжу «із запасом».

Не купуйте продукти, якщо не впевнені у їхній якості, з простроченими термінами зберігання, пошкодженою упаковкою. Дотримуйтесь умов та строків зберігання продукту, зазначених на його упаковці.

Не купуйте продукти харчування на стихійних базарах. Ви маєте право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку продуктів.

Не вживайте незнайомі гриби, ягоди, трави. Смертельно небезпечними можуть бути старі або зіпсовані гриби. Не готуйте страви з грибів дітям.

Не беріть у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби або інші продукти, які потребують зберігання у холоді).

Не використовуйте для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з річок, озер, незнайомих підземних джерел тощо.

Вітряна віспа

Вітряна віспа – це гостре інфекційне захворювання, що викликається фільтруючим вірусом та характеризується підвищенням температури тіла та плямисто-папульозно-верикульозним висипом на шкірі та слизових оболонок.

Джерело збудника. Основним джерелом є хворий на вітряну віспу. Хворий стає небезпечним для оточуючих з кінця інкубаційного періоду (за 6-7 годин) до появи висипки) і до п‘ятої доби з моменту появи останніх елементів висипки. Додатковим джерелом може бути хворий на оперізувальний герпес, але він виділяє значно менше вірусів. Механізм і шляхи передачі. Механізм передачі збудника – краплинний. Незважаючи на слабку стійкість вірусів у довкіллі, доведено (як і при кору) можливість їх поширення з повітря за межі кімнати, дає перебуває хворий (через відчинені двері, систему вентиляції тощо).Прояви епідемічного процесу. Вітряна віспа – типова дитяча інфекція. Новонароджені перших двох місяців життя мають пасивний материнський імунітет, пізніше вони стають сприйнятливими. Тому максимальне число захворілих припадає на вікову групу 2-4 років. Дошкільнята становлять біля 80% захворілих. У старших вікових групах через формування імунного прошарку захворюваність значно зменшується рівень захворюваності дітей в містах у 3-4рази вищий порівняно з селом дорослі частіше хворіють на оперізувальний герпес. 
Для вітрянки характерна осіньо-зимова сезонність, що пояснюється тіснішим контактуванням дітей підчас відвідування дитячих садків і шкіл.

Захворюваність найчастіше спорадична. Трапляються спалахи вітряної віспи, зокрема у дитячих дошкільних закладах і лікарнях. Після перенесеної інфекції залишається тривалий імунітет. Повторні захворювання трапляються рідко. Клініка. Інкубаційний період при вітряній віспі триває від 11-21 дня, найчастіше близько 14 днів. Продромальні явища зводяться до незначних симптомів загальної інтоксикації (нездужання, втрата апетиту, субфебрильна температура тіла тощо.). на такому фоні або без будь-яких передвісників на шкірі з‘являються висипання, що часто супроводяться підвищенням температури тіла. Перші елементи висипу можуть з‘явитися при нормальній температурі тіла. Висип локалізується на обличчі, волосистій частині голови, тулубі та кінцівках

Контактних дітей до семи років, які не хворіли на вітряну віспу, роз‘єднують на 21-й день з моменту спілкування (вони можуть відвідувати дитячі заклади лише у перші 10 діб інкубаційногоперіоду) З метою розриву механізму передачі здійснюють часте провітрювання і вологе прибирання приміщення,де перебувають хворі.

 Найважливішим профілактичним заходом є недопущення контакту з хворими на вітряну віспу або оперізувальний герпес. З цією метою у дитячих дошкільних закладах щоденно оглядають дітей і опитують їх батьків. У разі підозри на захворювання дитину відправляють додому або залишають в ізоляторі. Потрібно дотримуватись режиму між групової ізоляції.

ОБЕРЕЖНО КІР

Кір був відомий за кілька століть до нашої ери. Збудником його є вірус. Хворий є заразним не тільки, коли у нього є ознаки захворювання, але і за кілька днів до початку захворювання. Особливу роль у поширенні цієї інфекції відіграють хворі з нетиповими формами кору, тобто, коли клініка хвороби слабо виражена чи її не можна розпізнати, оскільки вона більше нагадує інші захворювання. Тоді такі пацієнти не ізолюються вчасно. В останні два дні перед появою будь-яких клінічних ознак хвороби та в період висипки хворий на кір виділяє вірус, котрий потрапляє в навколишнє середовище з дрібними крапельками слизу під час кашлю чи просто розмови. Варто зауважити, що вірус швидко і далеко поширюється потоками повітря, особливо через витяжні шахти при протягах, переміщуючись з нижніх поверхів приміщення до верхніх або з одного його кінця в інший. 
Сприйнятливість до вірусу кору майже тотальна. Це означає, що ймовірність захворіти на кір в результаті контакту з хворим – 99%. Рідко хворіють діти до тримісячного віку. Вони мають вроджений імунітет від матері (за умови, що жінка хворіла на кір раніше або пройшла вакцинацію), який згодом втрачають.

При захворюванні на кір звертає на себе увагу поява високої температури тіла у перший день. На 2-3 добу вона може знижуватися до 37-38 градусів. Спостерігаються інші ознаки токсичного впливу вірусу: зниження апетиту, головний біль, порушення сну. У першу ж добу виникають катаральні прояви з боку верхніх дихальних шляхів: сухий кашель, хрипкий голос, нежить. З кожним днем вони посилюються. Характерними симптомами хвороби також є кон’юнктивіт, який супроводжуються світлобоязню, сльозотечею. Всі ці симптоми нагадують гострі респіраторні вірусні інфекції. Але особливістю саме кору в цих випадках є наростання катаральних проявів, кашель стає частішим, болісним. Основними ж відмінними рисами, які дозволяють розпізнати кір ще до виникнення висипки на шкірі, є поява на слизовій оболонці щік, губ, ясен висипань, які нагадують манну крупу, та дрібних рожево-червоних плям на м’якому і твердому небі. Особливістю захворювання є й те, що висип спочатку виникає на обличчі, за вухами і впродовж 3-4 діб поширюється поступово вниз, покриваючи шию, тулуб, ноги. Висип має вигляд плям рожево-червоного кольору, які переважно виступають над неураженою шкірою. Часто елементи висипки зливаються. У перші два дні від початку висипань ще зберігаються характерні зміни в ротовій порожнині. Надалі слизова оболонка рота стає яскраво-червоною, та більш чутливою, губи сухими, потрісканими. Все це сприяє приєднанню бактеріальної інфекції та розвитку стоматиту. Останнім етапом у перебігу кору є період одужання, особливість якого полягає в ослабленні захисних сил організму. Отже, в цей час потрібно остерігатися будь-яких інфекційних захворювань.
Кір може призвести до важких ускладнень, які бувають більш важчими ніж саме захворювання: круп, пневмонія, менінгіт, енцефаломієліт. У випадку виникнення ускладнень захворювання часто завершується летально або інвалідністю.

Якщо у вас захворіла дитина, негайно викличте дільничного лікаря, саме він має визначити, де потрібно лікувати вашу дитину (вдома або в стаціонарі), призначить відповідне лікування та профілактичні заходи щодо попередження подальшого поширення кору. Великого значення треба надати догляду за шкірою та слизовими оболонками. Проводять гігієнічні ванни з використанням хімічного розчину марганцівки, очі промивають теплою кип’яченою водою, чайною заваркою, відваром ромашки. Кожне око обробляють окремим ватним тампоном від зовнішнього куточка ока до внутрішнього. Цю процедуру треба повторювати 4-5 разів протягом дня.Профілактичні заходи у вогнищі кору включають ізоляцію дитини (до п’ятого дня з моменту появи висипань, а у випадках ускладнень – до 10 днів, що зумовлено тривалим виділенням вірусу). Приміщення після ізоляції добре провітрюють, якщо є можливість – проводять кварцування. На дітей, які контактували з хворим на кір і не хворіли на дане захворювання, накладають карантин.

Основним заходом по профілактиці захворювання є щеплення, після якого формується напружений імунітет до 5 років.При контакті з хворим на кір рекомендовано щеплення коревою вакциною в термін до 72 год. після контакту з хворим або введення імуноглобуліну. Імуноглобулін вводять дітям від 3 до 12 місяців, а також старшим, які не були щеплені у зв’язку з протипоказаннями. Імуноглобулін треба вводити в перші три дні після контакту. Пізніше його введення не забезпечить попередження кору, але може зробити його перебіг легшим. Тому для попередження захворювання та забезпечення сприятливої епідеміологічної ситуації найефективнішим буде щеплення коревою вакциною. Вакцинацію здійснюють у віці 12 місяців, при відсутності протипоказань, разом із щепленням проти краснухи та паротиту (свинка) у спеціальних кабінетах профілактичних щеплень у дитячих поліклініках. Повторне щеплення (ревакцинації) проводять у віці 6 років. На даний час в міській лікарні є в наявності вакцина «Пріорікс» для щеплень проти кору, краснухи, епідпаротиту. Колективний імунітет створюється при наявності не менше 95% імунних осіб в колективі.
Отже, пам’ятайте: захворювання легше попередити, ніж лікувати.