Як треба батькам готувати дитину дошкільного віку до відвідування  дитячого садка

  Родина для дитини- це тепле гніздечко, в якому вона почуває себе спокійно і впевнено: вона кохана і захищена.Але родина – це не завжди тато, мама, дитина.Настав той час, коли Ви батьки відчуваєте що вашого спілкування з дитиною вже замало. Постає питання, як задовольнити потреби дитини? Шляхів дуже багато. Один з них - це суспільне виховання –дитячий садок. Дитячий садок стає другим домом, вихователь, вихованці групи-другою родиною. Нам, дорослим, варто пам’ятати, що дитина перш завсе людина, яка вступає в новий, цікавий, повний нових вражень і знайомст період свого життя. Тільки від нас, дорослих, залежить наскільки цей період буде для дитини позитивний.

А тепер розглянемо, як потрібно поводитися батькам із дитиною, яка вперше почала відвіду­вати дитячий садок:

У перші дні відвідування садка не залишай­те дитину одну, побудьте з нею якийсь час на прогулянці, до обіду. Не запізнюйтеся хоча б у перші дні, забирайте дитину вчасно. У наступ­ні дні поступово збільшуйте перебування дити­ни в групі протягом тижня, починаючи з 1—2 го­дин, щоб вона усвідомила: розлука з мамою тим­часова, мама завжди повертається.

Дайте дитині в дитячий садок улюблену іграшку.

Пограйтеся з дитиною домашніми іграшками в «Дитячий садок», де якоюсь із іграшок буде сама дитина. Поспостерігайте, що робить ця іграшка, як говорить, допоможіть разом із ди­тиною знайти їй друзів.

Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини у сім'ї.

Бережіть її нервову систему.

Не збільшуйте, а навпаки — зменшуйте на­вантаження на нервову систему

Якомога раніше повідомте педагогів про індивідуальні особливості вашого малюка.

Удома у вихідні дні необхідно дотримува­тися такого самого режиму дня, як і в дитячому садочку.

Не реагуйте на витівки та не сваріть за ве­редування.

За виникнення невротичних реакцій за­лишіть дитину на кілька днів удома і виконуйте всі рекомендації психолога та лікаря.

Цінність цих зустрічей ще й утому, що пси­холог намагається допомогти деяким батькам переглянути й переосмислити свої уявлення про виховання, позбутися хибних очікувань, звич­них, але неефективних засобів педагогічного впливу, звільнившись від власних психологічних проблем, які заважають добрим стосункам із дитиною.

Щодо роботи з педагогами, до яких приходи­ли, новачки повинні вчасно отримати необхід­ну інформацію про індивідуальний розвиток дитини і створити всі необхідні умови для нор­мальної її адаптації.

Ознайомитися з інформацією практично­го психолога про індивідуальні особливості роз­витку дитини, про родинні взаємини, стиль ви­ховання в сім'ї, анамнез розвитку дитини.

Допоможіть дитині виробити звичку дотри­муватися режиму дня.

Спілкування дитини з педагогами та пер­соналом дитячого садка повинне мати емоційно- позитивне спрямування.

Якщо дитина їсть, спить нормально і її по­ведінка не викликає тривоги, це свідчить про те, що адаптація проходить нормально.

Обладнайте групову кімнату так, щоб було можливо проводити індивідуальні ігри, заняття, задовольнити потребу дитини побути на самоті або наодинці з вихователем чи товаришем.

Забезпечте змістовну діяльність дошкіль­нят з урахуванням індивідуальних інтересів кожної дитини та її вікових можливостей.

Завчасно займайтеся психолого-педагогічною просвітою батьків із питань полегшення адаптації дитини в дитячому садку (індивіду­альні бесіди, консультації, створення бібліотеч­ки для батьків).

Поради батькам!

 

Необхідно постійно пам'ятати про те, що ви відповідаєте за підготовку ваших дітей до «великого життя». Їхній і наш завтрашній день залежить від того, наскільки ви серйозно підійдете до виховання дітей сьогодні

 

  • Завжди дотримуйтеся основних правил виховання:
  • будьте прикладом для своєї дитини в усьому;
  • надавайте великого значення своїм подружнім взаєминам;
  • намагайтеся хоча б кілька хвилин на день присвячувати неформальному спілкуванню з дітьми;
  • не забороняйте дітям висловлювати свої почуття, а навпаки,спонукайте їх до цього;
  • частіше довіряйте їм власні почуття;
  • не вимагайте від дітей негайного виконання ваших бажань, намагайтеся про все домовлятися з ними заздалегідь;
  • завжди тримайте дане слово;
  • стимулюйте підтримку порядку й певного режиму дня;
  • намагайтеся якнайбільше довідатися нового про дитину, її потенційні можливості, стежте, щоб вона не замикалася в собі;
  • намагайтеся виключити зі свого життя надмірне напруження і квапливість;
  • побільше жартуйте й веселіться.

 

Батькам про дітей


Дітей вчить те, що їх оточує.

Якщо дитину часто критикують - вона вчиться засуджувати. 

Якщо дитину часто висміюють - вона вчиться бути боязким.

Якщо до дитини бувають поблажливі - вона вчиться бути терплячим.
Якщо дитину часто хвалять - вона вчиться оцінювати.
Якщо дитина живе з почуттям безпеки - вона вчиться вірити.
Якщо дитині часто демонструють ворожість - вона вчиться битися.
Якщо дитину часто ганьблять - вона вчиться відчувати себе винуватим.
Якщо дитину часто підбадьорюють - вона вчиться впевненості в собі.
Якщо з дитиною зазвичай чесні - вона вчиться справедливості.
Якщо дитина живе в атмосфері дружби у відчуває себе потрібним - вона вчиться знаходити в цьому світі любов.

Причини серйозних порушень поведінки дітей

 


1. Боротьба за увагу
Якщо дитина не отримує увагу, яке йому так необхідно для нормального розвитку та емоційного благополуччя, то він знаходить свій спосіб його отримати: він не слухається.
2. Боротьба за самоствердження
Це боротьба проти надмірної батьківської влади та піклування. Знаменит
а вимога «я сам» 2-х річного малюка збережеться протягом всього дитинства, особливо загострюючись у підлітків.
3. Бажання помститися
Діти часто бувають ображені на батьків. Наприклад, якщо мати розійшлася з батьком, або дитину відлучили від сім'ї або батьки приділяють більше уваги молодшому і т.п.
В глибині душі дитина переживає і навіть страждає, а на поверхні все ті ж протести, непослух.
4. Втрата віри у власний успіх
Може статися, що дитина переживає неблагополуччя в якійсь одній області, а невдачі виникають зовсім в інший. Всяке серйозне порушення поведінки - це крик про допомогу.

Правила спілкування з дитиною

 


1. Не втручайтеся в справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомоги, своїм невтручанням ви повідомляєте йому: «З тобою все в порядку».
2. Якщо дитині важко і дитина готова прийняти вашу допомогу, обов'язково допоможіть йому.
Якщо вирішили допомогти, то:
-візьміть на себе тільки те, що він не може виконати
-у міру освоєння дитиною нових дій поступово передавайте йому відповідальність за їх виконання.
3. Поступово, але неухильно знімайте з себе турботу і відповідальність за особисті справи дитини і передавайте йому відповідальність.
4. Дозволяйте дитині зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (чи своєї бездіяльності). Тільки тоді вона буде дорослішати і стає свідом
ою.

Правила шляху до безконфліктної дисципліни


1. Правила повинні бути обов'язково у житті дитини
2. Правил не повинно бути багато, і вони повинні бути гнучкими
3. Батьківські вимоги не повинні вступати в явне протиріччя з найважливішими потребами дитини. Дитині не можна забороняти: бігати, стрибати, малювати, шумно грати... Все це і багато чого іншого - прояв природних і важливих для розвитку дітей потреб.
4. Дорослі повинні узгодити правила між собою (навіть якщо один з батьків не згоден з вимогами іншого, краще в цю хвилину промовчати, а потім вже без дитини обговорити розбіжності).
5. Тон пред'явлення вимоги або вираження заборони повинен бути дружелюбнор
оз'яснювальним , а не наказовим. Пояснення має бути коротким і повторюватися один раз. Пропозиції краще будувати в безособовій формі. Краще сказати: «Цукерки їдять після обіду» чим «Не смій їсти цукерки»