Територія закладу

 

Патріотичні куточки груп

 

Відвідування Сумського обласного краєзнавчого музею 

Відвідування Музею бойової слави

 

 

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ З ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ВДОМА!

-        Любіть свою Батьківщину. Всім серцем любіть.

-        Обов’язково подорожуйте разом з дітьми своєю країною. Покажіть дитині красу і захоплюючу історію рідного краю.

-        Відвідуйте музеї, виставки, театри, концерти, які присвячені рідній країні, її минулій історії, обрядам, звичаям, традиціям. Культурно розвивайте свою дитину.

-        Виховати патріота неможливо в атмосфері вічної проблеми, поганого настрою і відсутності віри в майбутнє. Відносьтесь адекватно, розсудливо до подій, які відбуваються в нашій країні.

 

-        При бажанні виховати патріота в сімї головне-підтримка. Всебічна підтримка. Прагнення до патріотизму повинно бути не тільки у вас, але і у вашого близького оточення. Живучи в такій атмосфері, дитина в майбутньому буде намагатися відтворити її вже в своїй сімї.

Додаток 1
до листа МОН
від 25.07.2016 № 1/9-396

Інструктивно-методичні рекомендації
«Про організацію національно-патріотичного виховання
у дошкільних навчальних закладах»

Національна самосвідомість й гідність, дбайливе ставлення до державної та рідної мов, історії, культури й традицій свого роду, народу і держави, любов до малої батьківщини, інтерес до міжнаціонального спілкування та інші основи формуються за допомогою цілеспрямованого педагогічного впливу на дитину в умовах дошкільного закладу одночасно з повсякденним впливом батьків, усієї родини, сімейного укладу, ставлень один до одного в родині, серед інших найближчих для дитини дорослих у діяльності та на фоні суспільних подій.

У дошкільних навчальних закладах різних типів і форм власності національно-патріотичне виховання дошкільників здійснюється згідно з положеннями Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки (затверджена Указом Президента України від 13 жовтня 2015 року за № 580/2015), Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді (затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 16 червня 2015 року за № 641), інших документів, що унормовують діяльність закладів освіти.

Вимоги щодо рівня освіченості, розвиненості та вихованості дитини перед вступом до школи визначені у Базовому компоненті дошкільної освіти і конкретизуються у чинних комплексних і парціальних освітніх програмах по кожному віковому етапу. Відповідно до цих вимог сумарний кінцевий показник набутих дитиною життєвих компетенцій у контексті національно-патріотичного спрямування передбачає, що дитина 6(7)- річного віку має:

  • усвідомлювати, що прізвище та ім'я по батькові вказують на її належність до роду, своєї родини, її традицій і звичаїв; орієнтуватися у своїх чеснотах і вадах, виявляти самоповагу, елементарну гідність; прагнути утвердитись у своїх моральних якостях, виявляти впевненість у своїх можливостях (освітня лінія «Особистість дитини»);
  • виявляти інтерес до спільних родинних справ, свят, зустрічей, фото- та фільмотек тощо; брати участь у складанні історії роду, веденні родовідного дерева (освітня лінія «Дитина в соціумі: Родина»);
  • бути відкритою для контактів з людьми різного віку, статі, національності, соціального статусу; орієнтуватися в тому, що кожна країна має свою територію, на якій проживають люди з різним кольором шкіри, волосся тощо, і мають свою культуру, звичаї, мову (освітня лінія «Дитина в соціумі: Люди»);

– мати сформоване уявлення про традиційне українське житло; цінувати сімейні реліквії, отримані в спадщину; виявляти готовність брати участь у суспільно значущій діяльності спільно з дорослими та іншими дітьми, отримувати задоволення від колективної праці; вміти визначити мету, завдання, спрогнозувати кінцевий результат, спланувати послідовність дій, узгодити власні дії з діями партнерів (освітня лінія «Дитина у світі культури: Предметний світ»);

– виявляти власне ціннісне ставлення до народних мистецьких традицій, фольклору; вирізняти українське декоративно-прикладне мистецтво, своєрідність українських пісенних жанрів, музично-танцювальних; виокремлювати жанри народного, класичного і сучасного вітчизняного та світового мистецтва (освітня лінія «Дитина у світі культури: Світ мистецтва»);

  • використовувати власний досвід для створення ігрових задумів; реалізовувати в них свої пізнавальні, соціальні, моральні, естетичні потреби; у власній грі відтворювати знання та моральні уявлення, задовольняти інтерес до довколишнього, творчо відображати діяльність, взаємини дорослих, реальні та уявлювані події, ситуації; активно відтворювати свої життєві враження у рольовій грі, використовуючи виразні засоби (освітня лінія «Гра дитини»);
  • розуміти, що в Україні українська мова є державною; розрізняти близькі, але неоднакові звуки рідної та української мов; розпізнавати нові звуки; правильно і чітко вимовляти всі звуки української мови та наголошувати слова відповідно до орфоепічних норм української мови; слухати і розуміти мовлення дорослих, казки, оповідання, вірші, запам'ятовувати їх; володіти діалогічним мовленням; переказувати невеличкі тексти та казки, складати різні типи розповідей як за зразком вихователя, так і самостійно; спілкуватися українською мовою залежно від ситуації (освітня лінія «Мовлення дитини»).

Національно-патріотичне виховання дітей дошкільного віку в умовах дошкільного навчального закладу здійснюється через різні складові організації діяльності закладу, окреслюється у його річному плані роботи, перспективних і календарних планах освітньої роботи в різних вікових групах і охоплює всіх учасників освітнього процесу. В освітній діяльності дошкільного навчального закладу з цього напряму враховуються особливості національного складу вихованців, їхніх родин і співробітників закладу, наявність дітей із родин вимушених переселенців із Донецької, Луганської областей і АР Крим, а також біженців з інших країн, де відбуваються військові конфлікти.

Основними умовами ефективної реалізації завдань з національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку в дошкільному навчальному закладі є такі:

– організація розвивального середовища (природного, соціального, предметно-куль­турного);

– належне програмно-методичне забезпечення освітнього процесу (необхідними програмами, навчально-методичною, художньою літературою, методичними розробками тощо);

– інтегрування в освітньому процесі різних форм роботи з дітьми, методів, засобів педагогічного впливу, видів дитячої діяльності; систематичне вивчення стану освітньої роботи, її результативності;

– оптимізація методичної роботи з кадрами, в тому числі із застосуванням сучасних засобів інформування з професійних питань, використанням інтерактивних форм підвищення фахової майстерності педагогів закладу;

  • зв'язок з іншими навчальними закладами, науковими установами, музеями, громадськими, волонтерськими організаціями тощо;
  • співпраця з батьками вихованців у питаннях психолого-педагогічної просвіти, залучення до участі в освітньому процесі дошкільного закладу;

– своєчасна і дієва допомога з боку управлінських, методичних служб різних рівнів.

Розвивальне середовище дошкільного навчального закладу (територія, приміщення закладу, груп) організовується відповідно віковим особливостям дітей раннього і дошкільного віку згідно з вимогами комплексних і парціальних програм, що обираються педагогічним колективом для використання в освітньому процесі. Доречно передбачити народознавчу спрямованість в облаштуванні території та приміщень закладу. При цьому важливо дотримуватися принципів дошкільної дидактики, забезпечувати динамічність і змінність, можливість трансформації таких місць відповідно до сезонів, вікових можливостей та інтересів вихованців, мети проведення заходів, а також враховувати регіональні, місцеві особливості природного, соціального, предметно-культурного оточення. Через правильно організоване розвивальне середовище забезпечуються можливості для ознайомлення дітей з державними і народними символами і оберегами, загальноукраїнськими і місцевими традиціями, побутом, мистецтвом, основними природними зонами України (ліс, лісостеп, степ, гори), різноманітністю рослинного й тваринного світу та ін. Наприклад, можливе облаштування на території або в приміщенні фрагментів ландшафтів і природних зон (куточок лісу, поля, степу та ін.), штучних споруд для проведення різних дійств, свят, розваг (гірка з рослинами Карпат, декоративні криниця, хатка з гніздом лелек та ін.), «світлиці» або міні-музею для організації тематичних занять з дітьми, театралізованих вистав, майстер-класів тощо. Домірності і виваженості потребує оформлення у групових приміщеннях «куточків» національно-патріо­тичного виховання із уміщеними там відповідно віку дітей, вимогам програм зразками символів і оберегів, народних іграшок, національного одягу, посуду, інших виробів народних майстрів, народних музичних інструментів, збірники літературного фольклору та ін. Наповнення і художнє оздоблення таких осередків є більш мобільним порівняно з іншими, а тому повинні періодично переглядатися і частково змінюватися відповідно до тематичного планування роботи з національно-патріотичного виховання у конкретній групі, щоби зберігати привабливість для дітей, бути дієвими.

Програмно-методичне забезпечення освітнього процесу має задовольняти потреби педагогів щодо здійснення особистісно орієнтованого, інтегрованого, діяльнісного та інших сучасних підходів до організації психолого-педагогічної взаємодії дорослих з дітьми. Для ефективної реалізації завдань національно-патріотичного виховання важливо забезпечити дошкільний навчальний заклад необхідними навчальними виданнями (комплексними та парціальними освітніми програмами, навчально-методичними, методичними, навчальними посібниками, робочими зошитами, альбомами), художньою літературою, методичними розробками тощо. Інформація про рекомендовані Міністерством освіти і науки України до використання в освітньому процесі дошкільних навчальних закладів навчальні видання подається у Переліку навчальної літератури, який щороку оновлюється, надсилається із супроводжувальним листом регіональним департаментам/управлінням освіти, інститутам післядипломної педагогічної освіти та розміщується на сайтах МОН України (www.mon.gov.ua), ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» (www.imzo.gov.ua). оприлюднюється в Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України, у фахових періодичних виданнях. Система завдань і змісту освітньої роботи з національно-патріотичного виховання знайшла відображення у кожній із чинних комплексних програм розвитку, виховання і навчання дітей та деталізована й конкретизована у парціальній програмі з національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку «Україна – моя Батьківщина» (2016 р.).

Інтегрування в освітньому процесі різних форм роботи з дітьми, методів, засобів педагогічного впливу, видів дитячої діяльності сприяє виробленню у дошкільників цілісної системи уявлень і елементарних понять про загальнолюдські й національні морально-духовні цінності, а також формуванню змалку національної самосвідомості, патріотичних почуттів. Оскільки основою національно-патріотичного виховання дошкільників є виховання через емоції і дії з метою формування системи цінностей і практичного досвіду, важливо поєднувати різні форми організації дитячої життєдіяльності для ширшого залучення вихованців до різноманітних видів активності. Зокрема:

у грі – шляхом організації і проведення творчих сюжетно-рольових, конструкторсько-будівельних, режисерських ігор і драматизацій, ігор з правилами (дидактичних, рухливих, в т. ч. народних), в іграх з промисловими і народними іграшками, природними матеріалами;

у навчально-пізнавальній діяльності – через заняття різних видів і типів, гурткову і студійну, індивідуальну роботу, спостереження та екскурсії у природне, культурно-предметне довкілля й у найближчий та віддалений соціум, пізнавально-розвивальні бесіди, дидактичні ігри, проведення проектної роботи народознавчого спрямування із залученням родин вихованців;

у комунікативно-мовленнєвій діяльності – шляхом проведення спеціальних мовленнєвих та інтегрованих занять, індивідуальних і групових бесід, розмов з різних тем, розв'язання ситуацій спілкування (природних і штучно змодельованих), індивідуальної роботи у повсякденні, цілеспрямованого залучення дітей до спілкування під час всіх форм організації життєдіяльності;

у предметно-практичній діяльності – за допомогою індивідуальних і групових трудових доручень, чергувань, колективної господарсько-побутової, художньої праці, праці в природі та ін.;

у художній діяльності – через образотворчі, музичні, літературні заняття, розваги, свята, гуртки художньо-естетичного напряму, самостійну художню діяльність у вільний час тощо;

у руховій діяльності – через залучення до участі у заняттях з фізичної культури і плавання, музики, спортивних секцій та хореографічних гуртків, рухливих ігор на прогулянках, фізкультурних свят, розваг, тематичних днів здоров'я, туристичних походів народознавчого, краєзнавчого та екологічного спрямування, фізкультурних хвилинок і пауз на основі народних рухливих ігор і забав та ін.

Особливої уваги потребує підбір та поєднання методів і прийомів психолого-педаго­гічної взаємодії дорослого з дітьми при проведенні зазначених видів діяльності й форм роботи з тим, аби уникати домінування вербальних методів і прийомів, максимально унаочнювати освітній процес через вплив на слуховий, зоровий, тактильний та інші аналізатори і забезпечувати постійне вправляння дітей в обраних видах діяльності.

З метою підвищення якості освітнього процесу здійснюється систематичне вивчення стану роботи з питань національно-патріотичного виховання у цілісному процесі організації їхньої життєдіяльності (комплексне, тематичне, вибіркове) та її результативності. При цьому чітко визначаються питання для вивчення і аналізу, терміни, форми підведення підсумків, відповідальні тощо. Результати такого вивчення обов'язково враховуються у подальшому плануванні роботи закладу, за необхідності вносяться зміни й доповнення до поточного річного плану, корективи до перспективного і календарного планування освітньої роботи з дітьми у різних вікових групах. Цілеспрямоване вивчення стану роботи з національно-пат­ріо­тич­ного виховання дітей, її результативності (уявлення та знання, уміння, навички, ставлення, інтереси, поведінка, стосунки дітей тощо) допомагає відпрацьовувати максимально ефективні механізми, технології побудови цілісного освітнього процесу зазначеного виховного спрямування у домірному, органічному взаємозв'язку з іншими складовими освітньої роботи.

Для оптимізації методичної роботи з кадрами, зокрема, підвищення фахового рівня педагогічних кадрів, виявлення, підтримки, апробації й поширення педагогічного досвіду з національно-патріотичного виховання, застосовуються різноманітні форми організації методичної роботи у дошкільному навчальному закладі. Наприклад, загальноприйняті: конференції, семінари, семінари-практикуми, засідання за «круглим столом», дискусії, відкриті покази різних видів організованої та самостійної діяльності дітей (навчально-пізнавальної, образотворчої, ігрової, театралізованої, рухової та ін.) і взаємовідвідування фрагментів освітнього процесу, обговорення новинок психолого-педагогічної літератури, індивідуальні і колективні консультації, школи перспективного педагогічного досвіду та ін. Удосконаленню професійної кваліфікації, підвищенню рівня компетентності, активізації творчості педагогів сприяє залучення їх до нетрадиційних форм організації методичної роботи: майстер-класів, педагогічних клубів, творчих лабораторій, методичних «посиденьок», педагогічних «акваріумів» і квестів, «ярмарків» педагогічних ідей, ділових ігор тощо. Цікавими формами забезпечення колективу дошкільного закладу професійною інформацією є дайджести, тематичні виставки науково-методичної, навчальної та художньої літератури, засобів навчання та іграшок, ведення тематичної рубрики на сайті дошкільного закладу тощо. У методичній роботі дошкільного навчального закладу доцільно передбачити як підготовку педагогів до загального ознайомлення дітей з державними символами, природою України, історією, культурою, традиціями і звичаями українського народу, особливостями мов і культур тих етносів, діти-представники яких відвідують дошкільний заклад, так і опанування педагогами основ народної педагогіки поряд із сучасними підходами до розвитку, виховання і навчання дітей та організації взаємодії з батьками вихованців у полікультурному середовищі.

Зв'язок з іншими навчальними закладами, науковими установами, музеями, громадськими, волонтерськими організаціями окреслюється у річному плані роботи згідно з напрямами, завданнями діяльності дошкільного навчального закладу Зокрема, це проведення спільних методичних заходів з педагогічними колективами інших дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, вищих навчальних закладів, закладів післядипломної педагогічної освіти (науково-практичні конференції, семінари, майстер-класи), апробація педагогічних технологій, наукова експертиза педагогічних інновацій, узагальненого психолого-педагогічного досвіду тощо). Доречним є також домірне віку дітей залучення їх до участі у громадських екологічних, благодійних волонтерських акціях, наприклад, з метою допомоги і підтримки важко хворої дитини, пораненого бійця, дітей-сиріт чи із родин вимушених переселенців, літніх людей та ін. (виготовлення і адресна передача листівок, сувенірних поробок, збір іграшок тощо), благоустрою території дошкільного закладу і прилеглих до неї ділянок. Ефективними для ознайомлення дітей з історією і культурою рідного міста, країни є екскурсії до історичних, археологічних, краєзнавчих, природничих, літературних, меморіальних, мистецьких, етнографічних, технічних, галузевих та інших музеїв, вироблення з ними планів спільної просвітницької роботи з педагогами і вихованцями дошкільних закладів, батьками, співпраця на засадах музейної педагогіки.

Організаційно-педагогічна робота в дошкільному навчальному закладі передбачає співпрацю з батьками вихованців у питаннях психолого-педагогічної просвіти, залучення їх до участі в освітньому процесі дошкільного закладу.

Відповідно до норм Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту» відповідальність за виховання, розвиток і навчання дітей дошкільного віку, здобуття ними повноцінної дошкільної освіти покладається на батьків, а держава, зі свого боку, захищає права сім'ї щодо забезпечення рівних можливостей для всіх дітей у здобутті дошкільної освіти через різні варіативні форми, допомагає батькам і особам, які їх замінюють, у виконанні ними своїх обов'язків. У контексті національно-патріотичного виховання дітей завдання дошкільного закладу – налагоджувати тісний контакт з родинами вихованців і активно залучати їх до участі в освітньому процесі, переконувати у першорядності й первинності виховного впливу сім'ї на формування національного світогляду, патріотичних почуттів, зародження і становлення майбутнього активного, відповідального й корисного члена суспільства, громадянина і патріота, оснащати батьків необхідними психолого-педагогічними і загальними знаннями.

З метою педагогічної просвіти та ознайомлення батьків з освітньою діяльністю закладу в напрямі національно-патріотичного виховання дітей організовуються батьківські збори з переглядом різних за змістом і тематикою форм роботи з дітьми, майстер-класи вихователів, інструкторів з фізичного виховання, музичних керівників, керівників гуртків та інших фахівців, лекторії, школи і клуби для батьків. Подібні форми педагогічної просвіти пропагують ідеї виховання і демонструють шляхи розвитку, виховання, навчання дитини. Ціль дошкільного закладу у роботі з родинами вихованців – перетворити батьків, членів родин вихованців на активних учасників освітнього процесу, однодумців і партнерів педагогічного колективу і самих дітей у повноцінному проживанні сьогодення, наповненого цікавим і корисним для розуму і душі змістом. Тому батьки і члени родин вихованців залучаються до проведення роботи з дітьми і педагогами, зокрема: майстер-класів і гуртків з народних ремесел, народного танцю і гри на народних музичних інструментах, тематичних свят і розваг, театралізацій та ігор-драматизацій, тематичних занять, цільових прогулянок, екскурсій і туристичних походів, організації міні-музеїв, тематичних виставок фотографій, малюнків, поробок, екологічних акцій, благодійних ярмарків та аукціонів, випуску стіннівок або створення тематичних номерів газет тощо.

Налагодження такої взаємодії у тріаді «педагоги – діти – родини» дозволяє висувати єдині соціально-моральні, культурно-етичні вимоги до дітей, уникаючи подвійного морального стандарту.

Запорукою успішної реалізації на практиці завдань національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку є також організаційна, консультативна, науково-методична та інша підтримка з боку управлінських і методичних служб всеукраїнського, регіонального і локального (місцевого) рівнів. Вивчати стан роботи у дошкільних закладах, організовувати вчасну і дієву допомогу, підтримувати позитивні ініціативи й новаторство у педагогічних колективах, сприяти популяризації новацій, шукати контакту з наукою для їх обґрунтування, перевірки та апробації, оперативно ухвалювати управлінські рішення, здатні покращити стан справ, залучати спонсорів, зацікавлені громадські організації до співпраці з дошкільними закладами – це далеко не повний перелік пріоритетних кроків діяльності органів управління освітою та їхніх інституцій.

Патріотичне виховання

Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки. Однак це лише передумови.

Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.

У цьому зв’язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);

• формування духовно-моральних взаємин;

• формування любові до культурного спадку свого народу;

• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

• почуття власної гідності як представників свого народу;

• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

  • Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей 

дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни.

Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).

Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення”, можна виділити декілька напрямків:

1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни;

2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні;

3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;

4) ставлення до державного устрою.

 

Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою „від близького до далекого” – від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей „територіальний підхід” ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини. Очевидно, справа не у розширенні „території”, а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен. У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.

Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім’ї”.

Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття.

Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв’язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, - можна пройти пішки чи треба їхати.

 Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти „відчули” своє місто, їм необхідно про нього розказувати та показувати його. Разом із батьками діти їздять по місту. Інколи екскурсію вдається організувати також дитячому садку.

   Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця, музей, театри та ін.

 Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.

  Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх („Хто більше назве країн”, „З якої країни гості”, „Чия це казка”, „З якої країни ця іграшка”), у вправах типу „Із різних назв країн визнач нашу країну”, „Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі”, „Як написати адресу на конверті” тощо.

  Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця.

 Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі – все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.

  Наступний етап – виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста.

  Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам’ять.

    При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки). Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни.

   Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).

 

    У народі кажуть: добрий приклад — кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями. Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощується хліб, і переконуються, як багато терпіння, енергії та вміння докладають люди, аби на столі з'явилися смачні булочки. Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми "Праця твоїх батьків". На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня національна риса

     Кожен момент ознайомлення дошкільнят з рідним містом повинен бути пронизаний вихованням поваги до людини-трудівника, захисника міста, гідного громадянина. Завдання залучення дітей до життя міста, його історії, культури, природи найбільш ефективно вирішується тоді, коли на заняттях встановлюється зв’язок поколінь та пізнання найближчого оточення обов’язково пов’язується з культурними традиціями минулого.

Додаток 1

до листа МОН України

від 13.06.2017 № 1/9-322

 

Інструктивно-методичні рекомендації
«Про організацію освітньої роботи в дошкільних навчальних закладах у 2017/2018 навчальному році»

 

Розвиток дошкільної освіти залишається одним із пріоритетних напрямів державної політики у галузі освіти. Основні завданняу 2017/2018 році— створення належних умов для отримання дітьми дошкільної освіти, забезпечення дієвості особистісно орієнтованої освітньої системи та реалізаціяпринципівдемократизації, гуманізації та індивідуалізації, інтегративності педагогічного процесу в дошкільному навчальному закладі. Цесприятимесвоєчасному становленню і всебічному розвиткужиттєвокомпетентної особистості дитини, формуванню її фізичної і психологічної готовності до нової соціальної ролі.

Необхідно продовжити роботу щодо організації сучасного освітнього середовища дошкільного навчального закладу, сприятливого для формування гармонійно розвиненої особистості та реалізації індивідуальних творчих потреб кожної дитини. Сучасний дошкільний навчальний заклад має бути позитивним,динамічним простором, що оптимізує розвивальний потенціал дітей.

Організація освітньої діяльностівдошкільних навчальних закладах у 2017/2018 навчальному році здійснюється відповідно до Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту»,Указу Президента України від 13.10.2015 № 580/2015 «Про стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки», Базового компоненту дошкільної освіти, Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді (затверджено наказом МОН України від 16.06.2015 № 641), Положення про дошкільний навчальний заклад (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2003 № 305), Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів (затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 № 234), Гранично допустимого навантаження на дитину у дошкільних навчальних закладах різних типів та форм власності(затверджено наказом МОН України від 20.04.2015 № 446),інших нормативно-правових актів.

На допомогу увирішенніокремих організаційних питань функціонування дошкільного закладу пропонуємо до використання у роботі «Нормативний путівник: актуальні питання» (додаток 2).

Зміст дошкільної освіти визначається Базовим компонентом дошкільної освіти – державним стандартом, виконання вимог якого є обов’язковим для усіх дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, інших форм здобуття дошкільної освіти.

Освіта дітей дошкільного віку у межах Базового компонента дошкільної освіти здійснюється за комплексними і парціальними програмами та іншими видами навчальних видань, рекомендованими Міністерством освіти і науки України або схваленими для використання у дошкільних навчальних закладах комісією з дошкільної педагогіки та психології Науково-методичної ради з питань освіти МОН України.

У дошкільних навчальних закладах усіх типів і форм власності при реалізації права дітей на дошкільну освіту враховуються особливі освітні потреби у навчанні і вихованні кожної дитини, у тому числі дітей з особливими освітніми потребами відповідно до принципів інклюзивної освіти. Програмно-методичний супровід змісту дошкільної освіти дітей з особливими освітніми потребамиздійснюється за окремими програмами і методиками, рекомендованими МОН або схваленими відповідними предметними комісіями НМР з питань освіти МОН України. Інформація та програми розміщено на сайті МОН України за посиланням:http://mon.gov.ua/activity/education/doshkilna/diti-z-osoblivimi-potrebami.


           Додатковіосвітні послуги, що не визначені інваріантною 
частиною Базового компонента дошкільної освіти, вводяться
відповідно до статутнихцілейі завданьдошкільного навчального закладу
лише за згодою батьків дитини або осіб, які їх замінюють, на основі
угоди між батьками або особами, які їх замінюють, тазакладом у межах
гранично допустимого навчального навантаження на дитину.
Додаткові освітніпослуги не можутьнадаватисязамістьабо в рамках
комплексних освітніх програм з дошкільної освіти.

Інформація про рекомендовані Міністерством освіти і науки України для використання в освітньому процесі дошкільних навчальних закладів програми та іншу навчально-методичну літературу наведено у Переліку навчальної літератури, який щорічно оновлюється та розміщується на офіційному сайті Міністерства (http://mon.gov.ua/activity/education/doshkilna/norm-baza.html).

Звертаємо увагу, що з 2017/2018 навчальногопрограма«Українське дошкілля»є чинною у редакції 2017року.

В умовах освітньої реформи «Нова українська школа», що здійснюється Міністерством освіти і науки України, важливим завданням є забезпечення наступності між ланками освіти. Гармонійний розвиток особистості дитини уперіоддошкільного дитинства та старту шкільного життя – основа подальшого її успіху в умовах безперервної освіти впродовж дорослого життя.

Саме тому, підготовлено нову редакцію програми розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт». Авторська група сформувала головні конструкти програмних завдань з урахуванням вимог сьогодення:

·                 створення фундаменту успішності дитини в умовах нової української школи;

·                 збалансування напрямів розвитку цілісної особистості дитини;

·                 створення сучасної та зручної системи методичного сервісу для педагогів та батьків.

Тож звертаємо увагу педагогів на те, що у новому навчальному році набуде чинність нова редакція програми розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт».

Діяльність дошкільного навчального закладу регламентується планом роботи на навчальний рік і літній оздоровчий період, що схвалюється педагогічною радою закладу, затверджується його керівником.

Дошкільний навчальний заклад з метою своєчасного виявлення, підтримки та розвитку природних нахилів та здібностей вихованців може організовувати освітній процес за одним чи кількома пріоритетними напрямами (художньо-естетичний, фізкультурно-оздоровчий, музичний, гуманітарний тощо).

Педагогічний колектив дошкільного навчального закладу має право обирати чинні комплексну(і)(як основну) та додаткові парціальні програми для забезпечення ефективної реалізації інваріантного та варіативного змісту дошкільної освіти. У дошкільному навчальному закладі можуть одночасно використовуватись кілька комплексних та парціальних програм (з певних напрямів освітньої роботи). При цьому, важливо враховувати специфіку діяльності (тип) навчального закладу, потреби і можливості, інтереси вихованців та їхніх родин. Вибір програм розвитку, виховання і навчання, форми календарного планування освітньої роботи з вихованцями ухвалюються педагогічною радою закладу на навчальний рік.

Пріоритетнізмістові напрямита завдання освітньої роботи на 2017/2018 навчальний рік визначаються самостійно кожним дошкільним навчальним закладом на основі аналізу роботи закладу за минулий рік із урахуванням виявлених проблем та потреб дошкільного навчального закладу,з огляду на проблеми та актуальні життєві питання регіону. Кількість ключових завдань, над якими працює колектив, визначається закладом і залежить від кількості груп, режиму роботи тощо.

Для ознайомлення педагогічної громади з формами роботи з батьками матеріали Всеукраїнського фестивалю-огляду кращого досвіду з організації просвіти батьків вихованців дошкільних навчальних закладів «Джерело батьківських знань» будуть розміщені на сайтах Міністерства освіти і науки України, Інституту модернізації змісту освіти.

З метою забезпечення якості дошкільної освіти важливо здійснювати підвищення кваліфікації та ініціювати (або підтримувати) саморозвитокпедагогів у міжкурсовий період шляхом мотивування до участі у роботі майстер-класів, колоквіумів, брейн-рингів, воркшопів та інших форм динамічного навчання дорослих (у тому числі з питань наступності між дошкільною та початковою ланками у рамках впровадження концепції «Нової української школи»). Такі інтерактивні форми методичної роботибудуть ефективними як в умовах освітнього простору дошкільного навчального закладу, міста,району так і на базі інститутів післядипломної педагогічної освіти, які надаватимуть освітні послуги за замовленням педагогів сфери дошкільної освіти.

 

 

 

 


 
   
 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО 
Наказ Міністерства 
освіти і науки України 
20.04.2015  № 446

 

Зареєстровано в Міністерстві 
юстиції України 
13 травня 2015 р. 
за № 520/26965

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМЕ НАВЧАЛЬНЕ НАВАНТАЖЕННЯ 
на дитину у дошкільних навчальних закладах різних типів та форми власності

Орієнтовні види діяльності за освітніми лініями

Орієнтовна кількість занять на тиждень за віковими групами

раннього віку 
(від 1 до 2 років)

перша молодша 
(від 2 до 3 років)

друга молодша 
(від 3 до 4 років)

середня 
(від 4 до 5 років)

старша 
(від 5 до 6 (7) років)

Ознайомлення із соціумом

1

1

2

2

3

Ознайомлення з природним довкіллям

1

1

1

1

2

Художньо-продуктивна діяльність (музична, образотворча, театральна тощо)

3

4

4

5

5

Сенсорний розвиток

2

2

-

-

-

Логіко-математичний розвиток

-

-

1

1

2

Розвиток мовлення і культура мовленнєвого спілкування

2

2

3

3

3

Здоров’я та фізичний розвиток*

2

2

3

3

3

Загальна кількість занять на тиждень

9

10

11

12

15

Додаткові освітні послуги на вибір батьків

-

-

3

4

5

Максимальна кількість занять на тиждень

9

10

14

16

20

Максимально допустиме навчальне навантаження на тиждень на дитину (в астрономічних годинах)**

1,3

1,4

3,5

5,3

8,3

__________ 
*Години, передбачені для фізкультурних занять (плавання), не враховуються під час визначення гранично допустимого навчального навантаження на дітей. 
Навчальне навантаження: тривалість проведення занять - спеціально організованих форм освітнього процесу, що відповідають віковим можливостям вихованців згідно із санітарним законодавством. 
**Максимально допустиме навчальне навантаження визначають шляхом множення загальної кількості занять на тиждень, відведених на вивчення освітніх ліній у віковій групі, на тривалість заняття залежно від віку вихованців. 
Для дітей віком від 1 до 3 років проводяться заняття тривалістю до 10 хвилин. 
Тривалість одного заняття: 
у молодшій групі - не більше 15 хвилин; 
у середній - 20 хвилин; 
у старшій - 25 хвилин. 
Максимально допустима кількість занять у першій половині дня в молодшій та середній групах не перевищує двох, у старшій - трьох організованих навчальних занять. У різновікових групах тривалість навчальних занять необхідно диференціювати, орієнтуючись на вік кожної дитини. 
У середині та наприкінці занять, що потребують високого інтелектуального напруження чи статичної пози дітей, необхідно проводити фізкультурні хвилинки. 
Тривалість перерв між заняттями має становити не менше 10 хвилин. 
Заняття, які потребують підвищеної пізнавальної активності, необхідно проводити переважно в першу половину дня та у дні з високою працездатністю (вівторок, середа). Рекомендується поєднувати та чергувати їх із заняттями з музичного виховання та фізкультури. 
Необхідно враховувати, що значному скороченню організованих форм навчальної діяльності (занять) сприяє блочно-тематична організація освітнього процесу на засадах інтеграції, яка істотно знижує навчальне навантаження на дітей. При цьому тривалість інтегрованого заняття може дещо збільшуватись за рахунок постійної зміни різних видів дитячої діяльності (на 5, 10, 15 хвилин відповідно в молодшій, середній, старшій групах), проте інтегроване заняття може замінити всі інші, крім занять з фізичної культури й музичного виховання. Тобто щодня можна проводити одне інтегроване заняття, закріплюючи набуті дітьми знання і вміння в різних видах дитячої діяльності протягом дня. При цьому тривалість статичного навантаження у положенні сидячи на одне заняття не повинна перевищувати для дітей молодших груп - 15 хвилин, середніх - 20 хвилин, старших - 25 хвилин. 
Не дозволено вимагати від дітей виконання домашніх завдань. 
Після денного сну діти можуть відвідувати гуртки. Тривалість проведення гурткової роботи - 15-25 хвилин залежно від віку дітей. 
Недопустимо проводити заняття в гуртках за рахунок часу, відведеного на прогулянку та денний сон. 
Фізичне виховання дітей у дошкільному навчальному закладі має складатися з: ранкової гімнастики; занять фізичною культурою; рухливих ігор та ігор спортивного характеру; загартування; фізкультурних хвилинок під час занять, фізкультурних пауз між заняттями; фізкультурних комплексів під час денної прогулянки. 
Визначаючи обсяг рухової активності дітей, необхідно враховувати стан їхнього здоров’я та психофізіологічні особливості. 
Організоване навчання у формі фізкультурних занять слід проводити з дворічного віку. Тривалість занять для дітей у віці від 2 до 3 років - 15 хвилин; від 3 до 4 років - 20-25 хвилин; від 5 до 6(7) років - 25-30 хвилин. 
Фізкультурні заняття для дітей дошкільного віку проводять не менше трьох разів на тиждень. Форма та місце проведення занять визначаються педагогом залежно від поставленої мети, сезону, погодних умов та інших факторів. 
За наявності басейну проводять 2 заняття з плавання та 2 заняття з фізкультури. 
У дні, коли немає занять з фізкультури і плавання, проводять фізкультурні комплекси під час денної прогулянки.

Директор департаменту 
загальної середньої 
та дошкільної освіти



Ю.Г. Кононенко

Програмно-методичне забезпечення

 

Державні вимоги до рівня освіченості, розвиненості й вихованості дитини 6(7) років перед її вступом до школи визначені Базовим компонентом дошкільної освіти (нова редакція), затвердженим наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 22.05.2012 року №615. Реалізація Базового компонента дошкільної освіти забезпечується освітніми програмами та навчально-методичною літературою, що затверджена або рекомендована МОН України чи схвалена для використання в дошкільних навчальних закладах комісією з дошкільної педагогіки та психології Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України

  •  Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля», авт. кол.Білан О.І., Возна Л.М., Максименко О.Л. та ін.  
  • Програма виховання і навчання дітей від 2-х до 7-ми років «Дитина», Наук.кер. Проскурова О.В., Кочина Л.П., Кузьменко В.У., Кудикіна Н.В.
  • «Англійська мова для дітей дошкільного віку», автор Шкваріна Т.М.

   Основним документом в організації роботи дошкільного навчального закладу є річний план, який складається на навчальний рік та оздоровчий період, схвалюється педагогічною радою, затверджується керівником дошкільного навчального закладу і погоджується з відповідним органом управління освітою. (Лист Міністерства освіти і науки України від 03.07.2009 № 1/9-455 "Планування роботи в дошкільних навчальних закладах").

       КОРОТКОТРИВАЛА ГРУПА "РАЗОМ З МАМОЮ"

 

       У центрі розвитку дитини "Червоненька квіточка" створені групи короткотривалого перебування "Разом з мамою".

  Групи короткотривалого перебування - ідеальна альтернатива для дітей, які не відвідують дошкільний заклад, але потребують спілкування, інтелектуального, творчого і фізичного розвитку. Зручний графік, різноманітність дидактичного обладнання, професійні педагоги забезпечують гармонійне зростання дитини. А ті малюки, яким незабаром треба йти до традиційної групи Центру, у групах короткотривалого перебування отримують свій перший досвід колективного життя і без стресів та зайвих переживань перейдуть до нового, надзвичайно важливого періоду свого життя.